Законодавство
- Закон України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року №889-VIII
- Закон України “Про запобігання корупції” від 14 жовтня 2014 № 1700-VII
- Методичні рекомендації з питань запобігання та протидії корупції
- Наказ Головного управління державної служби України Про методичні рекомендації з питань запобігання та протидії корупції від 26 грудня 2007 року №337
- Указ Президента України “Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції” від 9 лютого 2004 року №175/2004
- Указ Президента України “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією” від 6 лютого 2003 року №84/2003
- Указ Президента України Про Національну програму боротьби з корупцією
- Постанова КМУ Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів
- Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з корупцією, іншими протиправними діями в соціально-економічній сфері та забезпечення економного витрачання державних коштів
- Загальні правила поведінки державного службовця
КОРУПЦІЯ Розберемося з термінологією
Відповідальна за координацію і організацію роботи з питань запобігання проявам корупції управління
Відповідальна за координацію і організацію роботи з питань запобігання проявам корупції управління
Олійник Олена Володимирівна т. 7220415
Уповноважений за координацію і організацію роботи з питань запобігання проявам корупції управління
Степанов Андрій Андрійович т. 7283826
Перевірка
| Прізвище, ім’я, по батькові | Заява про проведення перевірки | Повідомлення | Декларація | Результати перевірки |
Гілка Альона Володимирівна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
Ларійчук Андрій Васильович | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
Найдич Михайло Сергійович | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка стор.1 Довідка стор.2 |
Ряба Анастасія Вікторівна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка стор.1 Довідка стор.2 |
Хапіна Тетяна Олегівна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
Мунтянова Олена Володимирівна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка стор.1 Довідка стор.2 |
Лукашова Тетяна Сергіївна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
Гришаєва Наталія Олександрівна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
Кедь Ольга Василівна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
Похиленко Ольга Володимирівна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
Тітова Валерія Романівна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
| Мамєєва Євгенія Павлівна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
Смолянська Юлія Вячеславівна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
Тетенко Вікторія Миколаївна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
Бєлік Ольга Василівна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
Літвіненко Юлія Вікторівна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
Дімова Альона Іванівна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
Крет Надія Іванівна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
Чебан Ірина Володимирівна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
Спеціальна перевірка
| Прізвище, ім’я, по батькові | Заява про проведення перевірки | Повідомлення | Декларація | Результати перевірки |
Чебан Ірина Володимирівна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
Бєлік Ольга Василівна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
Білоус Ксенія Андріївна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
Лукашова Тетяна Сергіївна | Заява | Повідомлення | Посилання на заповнену декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій | Довідка |
КОРУПЦІЯ Розберемося з термінологією
У юридичній літературі можна зустріти різні визначення поняття «корупція», які наголошують на тій або іншій стороні цього явища. Більше того, зміст дефініції «корупція»у юридичній, політологічній й економічній літературі неоднозначний. Труднощі дослідження феномена корупції пов’язані з його багатогранністю й проникненням у різні сфери, що традиційно є об’єктами вивчення різних суспільних наук, що застосовують різний інструментарій і використають власну термінологію, але історично перше визначення корупції ставиться саме до області права.
Історичні факти говорять про те, що корупція стара якщо не як мир, то як влада. Найцікавішим є визначення «корупції» зроблене Н.Маккіавелі – використання публічних можливостей у приватних інтересах. Визначення corrumpіre у Римському праві розумілося самим загальним образом як (розламувати), псувати, руйнувати, ушкоджувати, фальсифікувати, підкуповувати й позначало протиправну дію, наприклад відносно судді. Це поняття відбулося від сполучення латинських слів «correі»- кілька учасників в одній зі сторін зобов’язального відношення із приводу єдиного предмета й «rumpere» – ламати, ушкоджувати, порушувати, скасовувати. У результаті утворився самостійний термін, що припускав участь у діяльності декількох (не менш двох) осіб, метою яких є «псування», «ушкодження» нормального ходу судового процесу або процесу керування справами суспільства. Подальший розвиток цього поняття в юридичній науці звужує сферу його позначення й визначалося як продажність службових дій (підкуп, corruptіon).
Таким чином, корумпованим може бути як чиновник у відділі видачі віз (тоді говорять про так називану державну корупцію), так і політичний діяч (політична корупція), а також менеджер приватної фірми (корупція в приватному секторі). Корупціонер продає не приналежну йому власність за хабар, що може виражатися або в грошовій формі, або у вигляді «подарунка», або як надання зайнятості, прихильність до родичів і т.п.
Економічне дослідження феномена корупції фактично почалися не пізніше 1975 року, з роботи Сюзанни Роз-Акерманн, де автор представила 3-х рівневу модель корупційної взаємодії «Principal-Agent-Client», що стала у наш час класичною у якій корупція розглядалася як економічне поводження в умовах ризику, зв’язаного зі здійсненням злочину й можливим покаранням за нього. На дійсний момент у літературі існує безліч робіт, присвячених корупції. У більшості з них пропонуються математичні моделі, що описують функціонування корупції. Наприклад умовне рівняння корупції, запропоноване Р.Клитгаардом: корупція = монополія + свобода дій – підзвітність.
Вище наведене визначення корупції в системі державної служби найбільше прийнятно, оскільки точно виражає основну закономірність її походження й розвитку: спочатку відбувається підкуп державних службовців, що володіють відповідними повноваженнями, потім – навмисне порушення цими особами нормативно врегульованих суспільних відносин, що в підсумку породжує моральний занепад суспільства. Аналіз поняття “корупція” дає підстави для висновку, що корупція як суспільне явище складається із двох взаємозалежних, взаємообумовлених й, образно говорячи, спрямованих один на одного видів людського поводження, при якому у відповідності зі ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» одна особа використає надані йому службові повноваження й пов’язані із цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або приймає обіцянку/пропозиція такої вигоди для себе або інших осіб; інша особа обіцяє/пропонує або надає неправомірну вигоду з метою схилити перше до протиправного використання наданих йому службових повноважень і пов’язаних із цим можливостей.
«Корупційне правопорушення» є базовим прикладним поняттям усього останнього законодавчого антикорупційного масиву.
Корупційне правопорушення є діянням, що містить ознаки корупції. Тобто для того, щоб дія вважалася корупційним, необхідний причинно-наслідковий зв’язок між одержанням вигоди й використанням або обіцянкою використати свої посадові повноваження для рішення якого-небудь питання. Висновок суду про те, що службова особа займала відповідальне або особливо відповідальне положення, повинен бути належним чином мотивований. Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво»: що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
Одержання службовою особою незаконної винагороди від підлеглих чи підконтрольних осіб за протегування чи потурання, за вирішення на їх користь питань, які входять до її компетенції, також слід розцінювати як одержання хабара.
Дії винних належить визнавати даванням і одержанням хабара й у тих випадках, коли умови одержання матеріальних цінностей або послуг хоча спеціально і не обумовлювались, але учасники злочину усвідомлювали, що особа дає хабар з метою задоволення тих чи інших власних інтересів або інтересів третіх осіб.
Угоди, укладені внаслідок корупційних дій, будуть визнані недійсними, плюс до всього – виникає ризик втратити репутацію.
Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 ККУ, полягає в одержанні хабара в будь-якому виді. Оскільки виконання або невиконання службовою особою відповідних дій перебуває за межами об’єктивної сторони даного злочину, відповідальність наступає незалежно від того, до або після здійснення цих дій була отримана хабар, чи була або не був хабар обумовлений до їхнього здійснення, виконало або не виконало службову особу обумовлене, збиралося чи ні воно це робити. Якщо виконані службовою особою у зв’язку з одержанням хабара дії, самі по собі є злочинними (службова підробка, зловживання владою або службовим становищем і т.п.), вчинене слід кваліфікувати по сукупності злочинів
У юриспруденції по суті аксіомою є те, що предмет хабара не може носити нематеріальний характер, у такий спосіб оскільки одержання хабара є корисливим злочином, його предмет має винятково майновий характер. Їм можуть бути майно (гроші, цінності й інші речі), право на нього (документи, що надають право одержати майно, користуватися ним або вимагати виконання зобов’язань і т.п.), будь-які дії майнового характеру (передача майнових зручностей, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг і т.п. Відповідно до Конвенції ООН Проти корупції ратифікованою Верховною радою України під «майном» розуміється будь-які активи, матеріальні або нематеріальні, рухомі або нерухомі, виражені в речах або в правах, а також юридичні документи або активи, що підтверджують право власності на такі активи або інтерес у них. Під майном як видно з тексту конвенції, дійсно мають на увазі в тому числі й нематеріальні активи. Помітимо це – не будь-які блага нематеріального характеру, а безпосередньо вартість об’єктів промислової й інтелектуальної власності, інших аналогічних прав, визнаних об’єктом права власності конкретного підприємства. Мова йде про винаходи, про промислові зразки, знаки для товарів і послуг, торговельних марках, об’єктах авторських прав, програмному забезпеченні, ноу-хау, праві користування земельною ділянкою й т.п. Послуги, пільги й переваги, які не мають майнового характеру (похвальні характеристики або виступи в пресі, надання престижної роботи й т.п.), не можуть визнаватися предметом хабара. Їхнє одержання може розцінюватися як інша (некорислива) зацікавленість при зловживанні владою або службовим становищем і при наявності до того підстав, повинне кваліфікуватися по відповідній частині ст. 364 Кримінального Кодексу України (зловживання службовим становищем). Дача хабара полягає в передачі службовій особі майна, права на майно або в здійсненні на його користь дій майнового характеру за виконання або невиконання дій, які особа повинне було або могло виконати з використанням свого службового становища або наданої йому влади. Хабар може даватися й виходити також у завуальованій формі – під видом висновку законної угоди, безпідставного нарахування й виплати заробітної плати або премій, нееквівалентної оплати послуг різного характеру (консультації, експертизи й т.п.). Установивши, що хабар був переданий у завуальованій формі, суд повинен указати це у вироку й указати доказу, на підставі яких він прийшов до висновку, що гроші, матеріальні цінності або послуги були передані або надані службовій особі як хабар і що це усвідомлював і той, хто його дав, і той, хто одержав.
Дача й одержання хабара тісно пов’язані з наміром осіб, які роблять ці злочини. Якщо особа, вручаючи службовій особі незаконну винагороду, по тих або інших причинах не усвідомить, що дає хабар (наприклад, у зв’язку з обманом або зловживанням довірою), вона не може відповідати за дачу хабара, а службова особа – за одержання хабара. Дії останнього при наявності до того підстав можуть кваліфікуватися як зловживання владою або службовим становищем, обман покупців або замовників, шахрайство й т.п.. Дії службової особи, що, одержуючи гроші або матеріальні цінності нібито для передачі іншій службовій особі як хабар, мало намір не передавати їх, а привласнити, слід кваліфікувати не по ст. 368 ККУ, а по відповідних частинах статей 190 й 364 ККУ як шахрайство й зловживання владою або службовим становищем, а при наявності до того підстав – і по відповідних частинах статей 27, 15 й 369 ККУ – як підбурювання до замаху на дачу хабара. Особа, що у такому випадку передало гроші або цінності, уважаючи, що вона дає хабар, відповідає за замах на дачу останньої.
Нагадаэмо також основні інноваційні положення антикорупційного законодавства:
Суб’єкти відповідальності за корупційні правопорушення
У Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції», значно розширено коло суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення. Поряд з особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (у тому числі Президент України, народні депутати, урядовці, судді), до суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення віднесено також посадових осіб юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, аудиторів, нотаріусів, експертів, арбітражних керуючих, третейських суддів, посадових осіб міжнародних організацій та інших.
Суб’єкти, які протидіють та запобігають корупції
Законом визначено спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції – це органи прокуратури; спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України; податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України; Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Координацію діяльності цих правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.
Крім того, Законом передбачено, що координацію реалізації органами виконавчої влади визначеної Президентом України антикорупційної стратегії здійснює спеціально уповноваженийорган з питань антикорупційної політики, який утворюється Президентом України. Наразі функції зазначеного органу, за рішенням Президента України, покладено на Міністерство юстиції України.
Варто зазначити, що крім суб’єктів, які протидіють корупції, Законом визначено суб’єкти, які беруть участь у запобіганні, виявленні, а в установлених законом випадках, у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень, відновленні порушених прав чи інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави, а також в інформаційному і науково-дослідному забезпеченні здійснення заходів щодо запобігання і протидії корупції, у міжнародному співробітництві в цій сфері. Такими суб’єктами є уповноважені підрозділи органів державної влади, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові та службові особи, громадяни, об’єднання громадян за їх згодою.
Також особам, уповноваженим на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, заборонено безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки від юридичних та фізичних осіб. Винятком є ті дарунки, які даровані від близьких осіб, або відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність (для останніх – вартість таких подарунків не повинна перевищувати 50 % мінімальної заробітної плати, а в рік сукупно не перевищувати однієї мінімальної заробітної плати).
Стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлює таку мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: у місячному розмірі: з 1 січня – 1147 гривень, з 1 грудня – 1218 гривень.
У зв’язку з цим, у період з 1 січня до 1 грудня 2013 року з одного джерела дозволяється отримувати дарунки, сукупна вартість яких повинна бути не більше ніж 1147 гривні. У той же час, вартість дарунка (пожертв), отриманого одноразово в період з 1 січня по 1 грудня 2013 року не може перевищувати 573 гривень 50 копійок.
Вплив корупції настільки великий, що вона знижує ефективність економічного розвитку, руйнує інститути влади, підриває довіру людей до уряду, корупція надає руйнівну дію на всі правові інститути, внаслідок чого встановлені норми права замінюються правилами, продиктованими індивідуальними інтересами тих, хто здатний робити вплив на представників держапарату і готовий за це платити. Але навіть і це півбіди, найгірше, що в такому понятті як корупція як алегорія застосуємо «принцип доміно», коли будь-яка падаюча кісточка завалює наступну, до тих пір, поки не впадуть всі. Іншими словами хворобою під назвою «корупція», захворює все суспільство, і весь суспільний організм гине, тому що, в суспільстві кожен, підкреслимо кожен, залежить один від одного не залежно від соціального статусу.